Сьогодні, 25 лютого, виповнюється 151 річниця з Дня народження Лариси Петрівни Косач - майбутньої Лесі Українки

 

 

Казахстан та Україна: 5 цікавих фактів, що поєднують дві країни

Тарас Шевченко перебував на засланні в Казахстані

У заслання Тараса Шевченка відправили 1847 року за царським указом Миколи І. Згідно з ним, поетові було заборонено писати та малювати. Звісно, митець проігнорував заборону. За період заслання він створив близько 20 повістей, 120 віршів і 450 картин.

Шевченко нотував свої твори в саморобних зошитах, які ховав у халяву чобота. У них він часто співчував знедоленим місцевим і критикував кріпацтво.

Кобзар залюбки досліджував казахську культуру та природу. Наприклад, у повісті «Близнюки» він описав побут місцевих, а на відомій картині «Казашка Катя» зобразив жінку, яка працювала в родині коменданта Новопетровського укріплення. Шевченку подобалося спілкуватися з населенням краю: казахи нерідко приходили до нього погостювати та попозувати для зарисовок. Вони називали його «акин Таразі», або «поет Тарас».

Сьогодні в Казахстані продовжують вшановувати українського митця. На його честь названі вулиці в багатьох містах країни, зокрема в столиці Нур-Султані. До 1991 сучасне місто Актау, обласний центр Мангістауської області, мало назву Шевченко, а в місті Форт-Шевченко ще з 1932 року працює найбільший меморіальний музей Тараса Шевченка за межами України.

, У Казахстані велика українська діаспора

Офіційно, за переписом 2009 року, у Казахстані проживають 333 тисячі етнічних українців. Неофіційно їхня кількість може сягати 800 тисяч. Перші масові переселення розпочалися в другій половині 18 століття. Спочатку до краю примусово засилали гайдамаків, а потім ще й запорозьких козаків. Водночас до Казахстану добровільно переселялися безземельні українські селяни, які шукали «вільних земель».

Своєрідна «селянська колонізація» посилилася після скасування кріпацтва в 1861 році. Найбільше вихідців із України прибуло до Казахстану в перші роки Столипінської аграрної реформи, яка розпочалася 1906 року. За 20 років кількість українців у Казахстані зросла з 87 до 700 тисяч. У 1917 році вони становили 10,5 % від усього населення.

Наступна хвиля міграції почалася в 1930-х роках. Тоді в УРСР розпочалися колективізація, індустріалізація та масові репресії. До Казахстану відправляли розкуркулених селян. Після приєднання західноукраїнських земель до СРСР у 1939 туди почали депортувати ще більше українців.

Востаннє українці масово переїжджали до Казахстану в період освоєння цілинних земель — із 1954 по 1960 рік. Тоді за «комсомольськими путівками» й «оргнаборами» прибуло понад 300 тисяч громадян УРСР.

У Казахстані також був штучний голод

Штучний голод, або зулмат, у Казахстані тривав із 1930 по 1933 рік. За припущеннями, унаслідок нього померли 1,3 мільйона етнічних казахів, або від 38 до 42 % усіх казахів. У деяких джерелах йдеться, що померло 2,3 мільйона людей. Казахи стали меншиною для своєї країни аж до падіння Радянського Союзу.

Як і в Україні, репресивна влада впроваджувала режим «чорних дошок» у поселеннях. Місцеві не могли виїжджати за межі певних територій, купувати продукти або вести торгівлю. Деякі вчені стверджують, що цей голод був геноцидом. Проте консенсусу в науковій спільноті щодо цього поки немає.

В одній із казахських шкіл вивчають українську мову

Казахстан —  єдина центральноазіатська країна, де офіційно вивчають українську мову та літературу в закладі середньої освіти. Ідеться про комплекс «Дитячий садок-школа-гімназія № 47» у столиці Нур-Султані.

Часом діти вивчають мову не лише на уроках, а й у неформальному середовищі. Наприклад, на спортивних заняттях, розважальних заходах і екскурсіях. Про це пишуть на сторінці закладу у Facebook.

У Казахстані перейменовують міста

В Україні перейменували Дніпропетровськ на Дніпро, а Кіровоград — на Кропивницький. У Казахстані натомість повертаються до питомо казахських назв і позбуваються залишків царського режиму. Наприклад, місто Гур’єв перейменували на Атирау, Усть-Каменогорськ — на Оскемен, а Семипалатинськ — на Сємєй.

 

Правильно чи вірно? 10 мовних порад від Олександра Пономарева

Як правильно сказати: добрий день чи доброго дня, дякуючи чи завдяки, виняток чи виключення?

Виняток і виключення

«Виняток» і «виключення» часто плутають і вживають «виключення з правила» або «виключний випадок». Олександр Пономарів радить запам’ятати різницю між цими словами так: виключення — це усування, припинення дії, наприклад: виключення зі списку, виключення з інституту, виключне право (право, що поширюється на певний об’єкт). А виняток — це відхилення від правила чи чогось звичного, тому: виняток із правил, винятковий випадок, виняткова мужність, виняткові умови.

Дякуючи і завдяки

Слово «дякуючи» в українській мові є дієприслівником, тобто означає «висловлюючи подяку». Наприклад: «Співачка кілька разів виходила на сцену, усміхаючись і дякуючи слухачам за увагу». Коли ж ідеться про допомогу чи підтримку, правильно вживати: завдяки підтримці, завдяки допомозі, завдяки умовам.

Доброго дня чи добрий день

Професор Пономарів наполягає, що традиційне українське привітання, це «Добрий день», «Добрий вечір» або «добридень», «добривечір» у неформальному спілкуванні. «Доброго дня», вважає мовознавець, вигадали мудрагелі, і така форма не притаманна українській мові.

Навчальний, а не учбовий

Часто чуємо і читаємо «учбовий заклад», «учбовий посібник». Насправді ж «учбовий» — спотворене і запозичене з російської мови слово, адже в українській мові не існує слова «учба». Тому правильно вживати: навчальний план, навчальний заклад, навчальна практика. Відповідно, абревіатура «вуз» (вищий учбовий заклад) — також калька, тому Пономарів радить вживати «виш» (вища школа).

Незважаючи і не дивлячись

«Незважаючи» в українській мові вживається тоді, коли хочемо сказати про події, явища чи обставини, усупереч яким відбувається дія. Наприклад, «піти на прогулянку, незважаючи на негоду», або «об’єднатися, незважаючи на різні погляди». «Не дивлячись» доречно казати в реченні: «Хлопчик біг щодуху, зовсім не дивлячись собі під ноги».

Правильно і вірно

Коли вживати «правильно», а коли «вірно», запам’ятати дуже легко: «правильно» — так, як вимагають правила, тобто безпомилково. Наприклад: правильна відповідь, правильна вимова, правильно написати. «Вірно» — це синонім до слів «незрадливо, віддано», тому: вірно любити, вірний друг, вірно служити своїй справі.

Що, який, котрий

«Що» стосується неживих предметів, а «який» — тільки людей, — чули про таке правило? Професор Пономарів вважає, що немає підстав робити такий розподіл — займенники «що» і «який» є рівноправними. Пригадайте рядок з народної пісні: «Ой їдь, братику, до дівчиноньки, що тебе чекала». Особливим є займенник «котрий»: він позначає відтинок часу — котра година, або виділяє щось чи когось: «Хтозна, котрий з них старший».

Давати спокій, а не залишати у спокої

«Залишати у спокої» — калька з російської мови. Мовознавець радить вживати український оригінальний фразеологізм «давати спокій». Наприклад: «Дай йому спокій і більше не розпитуй про той випадок».

Мати рацію, а не бути правим

«Рація» — походить від лат. ratio — підстава, обґрунтування, слушність, причина. Запозичення цього слова в українську з латини свідчить про широку обізнаність українців із класичними мовами ще з давнини. Тому, якщо хтось каже щось слушне, правильно вживати «Ви маєте рацію» або «Ваша правда». Слово «правий» в українській мові означає праведний, справедливий, безгрішний, наприклад, праве діло.

Компанія і кампанія

Ці слова звучать дуже схоже, і часто їх вживають одне замість одного. Насправді ж вони дуже віддалені за значенням. Кампанія походить від фр. campagne — похід і означає сукупність заходів для виконання певного завдання. Наприклад, передвиборча кампанія. Компанія — від іт. compagnia, що зводиться до латини: cum — разом, panis — хліб, отже, це група осіб, яких об’єднує спільний інтерес чи справа. Тож, «святкувати великою компанією» і «планувати рекламну кампанію».

Джерело інформації

 

Чому діти не читають і що з цим робити: поради від дитячої письменниці Тетяни Стус

 

Здається, що гаджети зайняли всю увагу школярів, і місця для книжок у дитячому світі не залишилось. Чи правда це, як підібрати вдалі книги для дітей різного віку та що робити, якщо дитина читала, а потім раптом перестала, розповідає дитяча письменниця та керівниця Лабораторії дитячого читання МАН Тетяна Стус.

Це 9-й епізод подкасту “Дофамін для освіти”:

Більше ТУТ